Le plus beau cadeau
(18+)
Cette créature attentionnée, Est la plus comblée que l’on peut trouver. Accompagné par l’être tant aimée, Ses journées ne peuvent que bien se passer. Mais au fur et à mesure, le scientifique sent Que sa dulciné n’est plus ce qu’il a connu. Pour tenter de le rassurer elle lui ment. Découvrir la réalité pour lui devient ardu. Vient ce jour fatal. Où lors de ce doux câlin, Elle se libère de son mal. Sentant bientôt la fin. Pourquoi lui fit-elle ça ? Au fond il ne peut que comprendre cela. Les larmes perlent, il pleure. Elle veut anticiper cette heure. Mais le sourire de cette beauté de la nature, Est convainquant pour lui offrir un beau futur. Les humains y prennent du temps, mais pas ici Des lueurs à l’aura violette les ont envahi Il la serre, mais il sait que c’est en vain Sur son torse se rejoignent ses mains. C’est bon, elle est partie rejoindre la volonté. Il sait que maintenant elle est en sécurité. Son existence est à présent divisé, Il ne l’a toujours pas remarqué. Le regard toujours pleurant, perdu devant Il entend une voix qui appelle « Maman ? ». N’y croyant pas, il baisse son regard et voit Le plus beau cadeau qui soit. Il sèche ses larmes, descendant à sa hauteur Le caressant d’une incroyable douceur. Il le prend délicatement dans ses bras, Et annonce fièrement : « Non, Papa. ».
2021-01-13 12:26:32
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
CyberKy
C'est vraiment beau, c'est toi qui a fait ce dessin ? Il est très beau aussi
Відповісти
2021-01-13 13:27:25
1
purple_ninja_dragon
@CyberKy Merci, et oui c'est moi même qui a fait le dessin. Toutes les images que j'utilise ici m'appartiennent. Du coup merci encore !
Відповісти
2021-01-13 13:32:41
1
CyberKy
@purple_ninja_dragon Il est super ! Bravo !
Відповісти
2021-01-13 13:33:55
1
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1292
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8103