Le plus beau cadeau
(18+)
Cette créature attentionnée, Est la plus comblée que l’on peut trouver. Accompagné par l’être tant aimée, Ses journées ne peuvent que bien se passer. Mais au fur et à mesure, le scientifique sent Que sa dulciné n’est plus ce qu’il a connu. Pour tenter de le rassurer elle lui ment. Découvrir la réalité pour lui devient ardu. Vient ce jour fatal. Où lors de ce doux câlin, Elle se libère de son mal. Sentant bientôt la fin. Pourquoi lui fit-elle ça ? Au fond il ne peut que comprendre cela. Les larmes perlent, il pleure. Elle veut anticiper cette heure. Mais le sourire de cette beauté de la nature, Est convainquant pour lui offrir un beau futur. Les humains y prennent du temps, mais pas ici Des lueurs à l’aura violette les ont envahi Il la serre, mais il sait que c’est en vain Sur son torse se rejoignent ses mains. C’est bon, elle est partie rejoindre la volonté. Il sait que maintenant elle est en sécurité. Son existence est à présent divisé, Il ne l’a toujours pas remarqué. Le regard toujours pleurant, perdu devant Il entend une voix qui appelle « Maman ? ». N’y croyant pas, il baisse son regard et voit Le plus beau cadeau qui soit. Il sèche ses larmes, descendant à sa hauteur Le caressant d’une incroyable douceur. Il le prend délicatement dans ses bras, Et annonce fièrement : « Non, Papa. ».
13.01.2021
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
CyberKy
C'est vraiment beau, c'est toi qui a fait ce dessin ? Il est très beau aussi
Відповісти
13.01.2021, 13:27
1
purple_ninja_dragon
@CyberKy Merci, et oui c'est moi même qui a fait le dessin. Toutes les images que j'utilise ici m'appartiennent. Du coup merci encore !
Відповісти
13.01.2021, 13:32
1
CyberKy
@purple_ninja_dragon Il est super ! Bravo !
Відповісти
13.01.2021, 13:33
1
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2431
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8215