Вогонь і Гроза: Гімн незламності
Я не хочу бути злою, в почуттях своїх німою. Я — людина,і на цьому має бути все сказано. Не зламаєш, не зігнеш, бо в мені вогонь палає. Я — людина, це мій гімн, що крізь простір лунає. Не сховаюсь я в тіні, не віддам своїх ідей. Я борюся, я живу, і життя — це мій трофей. Нехай світ суворий буде, хай кінчається відлік, Я стоятиму незламно, кожен бій — це мій виклик. Світ великий, світ жорстокий, та у ньому є моє місце. Я не здамся, не впаду, буду йти крізь все, як міць. Хай зігнуть мене вітри, хай стискає холод злий, Я стоятиму, як скеля, кожен день — це мій бій. Кожен крок — це перемога, кожен погляд — то вогонь, Я наважуся на більше, буду йти вперед крізь сон. Мій голос — то зброя, що ламає всі стіни, Я — людина, і це слово має силу незмінну. Я не втрачу свою волю, не зламаєш мене вщент, Бо в серці моїм правда, і вона — мій аргумент. Кожна рана — то урок, кожен біль — це моя сила, Я пройду крізь бурю, бо не зламать вам мої крила. Слідами стеляться дороги, пісня вітру — моя мова, Я піднімусь на вершини, де ніколи не була дорога. У кожній бурі знайду спокій, в кожній тіні — світло знов, Я життя своє малюю, а не просто йду крізь сон.
2025-01-03 23:02:29
0
0
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1862
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5578