Вогонь і Гроза: Гімн незламності
Ruslana
Я не хочу бути злою, в почуттях своїх німою. Я — людина,і на цьому має бути все сказано. Не зламаєш, не зігнеш, бо в мені вогонь палає. Я — людина, це мій гімн, що крізь простір лунає. Не сховаюсь я в тіні, не віддам своїх ідей. Я борюся, я живу, і життя — це мій трофей. Нехай світ суворий буде, хай кінчається відлік, Я стоятиму незламно, кожен бій — це мій виклик. Світ великий, світ жорстокий, та у ньому є моє місце. Я не здамся, не впаду, буду йти крізь все, як міць. Хай зігнуть мене вітри, хай стискає холод злий, Я стоятиму, як скеля, кожен день — це мій бій. Кожен крок — це перемога, кожен погляд — то вогонь, Я наважуся на більше, буду йти вперед крізь сон. Мій голос — то зброя, що ламає всі стіни, Я — людина, і це слово має силу незмінну. Я не втрачу свою волю, не зламаєш мене вщент, Бо в серці моїм правда, і вона — мій аргумент. Кожна рана — то урок, кожен біль — це моя сила, Я пройду крізь бурю, бо не зламать вам мої крила. Слідами стеляться дороги, пісня вітру — моя мова, Я піднімусь на вершини, де ніколи не була дорога. У кожній бурі знайду спокій, в кожній тіні — світло знов, Я життя своє малюю, а не просто йду крізь сон.
2025-01-03 23:02:29
0
0
Інші вірші поета
Маячня Каміння Монохром Самотня дурня
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8310
Недоречне (UA)
Ай
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1056