Досить
Чи чуєш, як гулить цей гнів, мов буря,
Мов грім по небу, що ніколи не стихає?
Це небо нашої землі — вогонь і зброя,
Це голос воїнів відважних не вмирає.
Ми мовчали, коли крали наші землі й води,
Коли рубали ліс, продавали надра й душу.
Ми мовчали, коли замовчували правду,
Але тепер досить! Чути кожен крик і шепіт.
Ти бачив їхні палаци з золота й бетону,
Побудовані на кістках тих, хто гнув спину.
Ти чув їхні пусті обіцянки з екранів.
Ті самі, що вчора, роками повторювались знову.
Вони нас лікували, але тільки отрутою,
Лише задля влади, для себе і для грошей.
Ми — ті, хто витримав бурі, зраду і холод,
Наш час настав, ми оберемо свій шлях і долю.
Досить жити під залізним чоботом зневаги,
Топтати нашу волю, наші мрії й думки.
Ми будемо стояти, мов залізні стяги,
Бо у нашій крові — вогонь революції й війни.
Слава героям, що загинули в бою,
Слава тим, хто встає, хто живе для мети.
Ми не будемо тихими в наших розпачах,
Разом ми сила, вогонь надії палає в очах.
Ми збудуємо мости, з’єднаємо серця,
Наші мрії не зникнуть, як дим у вітрах.
Відтепер ми народ, в єдності сила,
Вистоїмо до кінця, адже в нас свята мета.
Нехай жахи минулого залишаться позаду,
Ми не підемо назад, бо ми вільні люди.
Забудемо страхи, ми будемо кричати,
За правду, за любов, за те, що не згасне!
Досить! Хай лунає наш крик, нехай гуде земля,
Це не просто слова — це наша свята боротьба.
Досить! Час діяти, час перемагати,
Станьмо разом, будемо волю здобувати!
2025-01-07 21:20:45
1
0