Маячня
Я посміхаюся, в серці все гине,
Так безтурботно час у моїх долонях лине.
Мою усмішку сльози стрімко замінили,
Всередині слова брехні лише гнили.
І келих білого вина стоїть порожній,
Слова мої даремні та «художні».
Вони ниряють в гущу чорних хмар,
Давно вже втратила свій дар.
Слова текли в мені так швидко,
З роками вже ставало гидко.
Тепер у мене пустує чорна яма,
Вона нестерпна, як червона пляма,
Яку не можу відіпрати я.
Мої слова — це маячня!
Не можу дихати безсиллям,
Бо у безглуздя з’їду, ти це знай!
І дай вже, Боже, емоційної відваги,
Щоб подолати всі мої нестяги.
2025-01-03 22:30:02
0
0