Довга пауза у серці
Я знаю, пауза була ця довга,
Та спокою моїй душі весь час цей не було.
І наче прокидалися рядки обурення та гніву,
Печалі, суму і тривоги.
З того моменту часу линуло багато.
Слова тяглися, мов річка без зупину,
І думка з вітром поміж хмарами літала.
Ти знаєш, друже мій, у світі трапилось чи мало,
І спогади тих днів, ночей залишаться у мене назавжди.
Війна руйнує все!
Мов тінь у сутінках, тут правда гине,
Життя гойдається, як корабель у шторм.
Серце кричить, та кров у жилах стине.
Як дуб в гаю, ми сильні перед злом.
Мій друже, зачекай, мені є що тобі сказати.
Наш час важкий, та треба скинути нам ці кайдани.
Ми не раби, ми вільні люди.
У нашім серці сила та відвага.
Ми подолаємо усе, розкриємо крила, як птахи.
Нехай обурення і гнів згасають в нашому вогні,
Де віра світить яскравіше за зірки.
Нехай майбутнє буде нашим полотном,
Де ми малюємо крізь сльози, ненависть та сон.
2025-01-03 22:24:48
0
0