Сум на душі

Ruslana

Пожовкле листя падає додолу, І квіти вже зав'яли на вікні. Мабуть, ніколи не вернутися мені додому, Лиш спогади линуть в думки сумні. І тяжко на душі стає, коли згадаєш, Коли повернешся у миті золоті. І розумієш що цього уже не маєш, Сидиш один у цілковитій пустоті. Що серце опустіло, що душа. Не хочеться боротися і за гроша, Лиш у думках своїх сидіти, Допоки час не прийде посивіти. Невже настала ця пора, Коли не маєш навіть сил для сна? І чом так тяжко стало жити, Я так старалась знову не тужити. В такі моменти починаєш шкодувати, Чому ти так і не навчивсь літати. А якби зміг той полетів туди, Де щастя лине до гори. А вітер все зрива пожовкле листя, Несе його невідомо куди. Забрав з собою моє щастя. О вітере, і мене з собою забери!

2017-11-14 21:36:53

11

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3248

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1546