Монохром
Одягайся кожен день, як на свято, Ніхто й не помітить смутку у душі твоїй. Нехай слова в них линуть водоспадом, А ти купайся у солодких компліментах змій. Нехай вони вірять щоразу завзято, Яка ти чарівна, прекрасна особа. Хай до кісток їх пронизує люта озноба, А ти розквітай, як троянда, бо це того варто. Вони поглинають тебе голодними очима, Вони пускають слину за твоїми плечима. Краса твоя — в цьому причина, А що на серці твоєму, скажи? У моїй голові лиш дощ гучно тріпоче, У серці грім безжалісно гуркоче. Самотньо на душі, пелюстки опадають, Вони зсередини мене вбивають. І паніка судинний тиск зриває, Ваш погляд, наче яд, у душу проникає. Я насолоджуюся цим моментом... Невже цього хотів від мене ти почути? Я наковталася твоєї отрути. Але нехай залишиться це моїм секретом. Я не хотіла стати твоїм компліментом — Лиш одягнулася, як на свято. У суспільстві нашому це вже занадто. Якщо ти хочеш врятуватися від поглядів, Будь як монохромний фотоархів, Щоб оминути їх поверхневих оглядів. Тони в цій сірій масі, стань таким, як вони, Сховавши свої, хай навіть малі, біди в глибині. Нехай усі мої емоції загубляться в танці, Де кроки ніжні, і кожен рух має значення.
03.01.2025
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4655
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1245