Сміття

Ruslana

Так важко дихати тепер, Коли в житті лиш сморід. І ти, як в озері химер, Гадаєш, що давно помер. Довкола сотні слів Такі пусті та кожному знайомі. Вони як зграя злих орлів. Тебе ніхто не пожалів. Сидиш в юрбі, але на самоті. Розбитий птах в журбі, Бо люди всі кругом не ті. Їх почуття давно німі. А ти все тонеш вниз, На дно вічно самотнє, У море грішних сліз. Прощай, мій тихий мис. Життя сучасне це лише сміття, В якому ти розбита чаша: Пуста, без краплі співчуття, Лиш доля гіркості і сум'яття. Століття за століттям, Краще не бува. Це лиш життя, Що стало як сміття.

2017-12-22 12:40:50

Інші вірші поета

Каміння Довга пауза у серці Дитинство Самотня дурня

Інші поети

Anna Sparrows

@birdwithword

Юлія Тодер

@yuliya_toder

Назар Карімов

@Nazar_Karimov

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11693

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

1815