На душі гримлять канонади
На душі гримлять канонади,
Горять не потрібні цитати.
Бедлам, де нічо́го не взяти.
Бедлам, де ні́чого й дати.
Згублені часи між душами,
Цю вічність псують словами.
В ній нікчемні всі трактати,
В ній даремні всі постулати.
Де обрій, там у прірви бути,
Це щастя і страх не забути.
Про таке ніде не прочитати.
Бо це як кидатись за ґрати.
Як йти у безодню проблем.
Маєш грати вічно з вогнем.
Але ж не в прірві ті карати
Діамантів, яких хотів дістати.
Да і не в діамантах справа.
Ці речі як несвідома отрава.
Не дають тобі міцно спати,
Не дають життя відчувати.
Душевна, буремна війна
Поглинає в деталі сповна.
Не хочеться в собі воювати
Адже відомі результати.
Вибір в суті між людиною
І дуже в'язкою павутиною,
В якій нема чого втрачати.
Люди зробили всі втрати.
Падіння, як політ між комет,
Втрата сенсу посеред тенет.
В речах краще себе тримати,
Чим в комусь спокій шукати.
2018-02-15 09:39:42
2
0