Мо' нічого й не було
rocusan
Моя душа плаче, А серце так скаче. Побиті всі вітражі. Твоє слово не скаже І спогад не покаже Коли й де ми стали чужі. Як знедолені вітрами Ми стали міражами Палавших в душах вогнів. Хто ж скаже мені тихо За які гріхи те лихо, Що надвоє ділить світів. Хто ж міг нам сказати, Що кохати й страждати Одна мука й ми як святі. Світ так обернуло І нас повернуло. І там де був захід Побачиш ти схід. Мо' нічого не було І мить промайнула. І помітно лиш слід Де тиша йде вслід. І тепер нам невідомо Де шукати знайоме Серед яких темних лісів. І кожен наш спогад Як лишній здогад, Що разом тепер лиш у сні. Ось так ми й живемо І життя ми прядемо, А в серці наші болота густі. Тому так добре я знаю Що повільно вмираю Бо моя слабкість є у тобі.
2018-02-15 09:41:57
2
0
Інші вірші поета
Я піду. Так різко холод відчутно Скажи мені чому? На душі гримлять канонади
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12480
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5682