Скажи мені чому?
rocusan
Скажи мені нарешті чому? Так важко все це тримати І вже все, що треба роблю, А у тебе все звичка кидати. Хто керує думками у голові? Ким нам у світі цьому стати Аби врешті та трохи любові Тихенько у душу забрати? Вже ніяк не повернути час І скільки вічності ще ми згаєм? Той маяк давно вже погас, А куди податись досі не знаєм. Невже відповіді дати складно, Невже дивина, що Бога нема І між людьми давно не ладно А ти коли треба казати - німа.
2018-02-22 07:01:06
0
0
Інші вірші поета
Потрібне десь поруч На душі гримлять канонади Розгубився за вітром видно Вірші не приносять слави.
Інші поети
mikami
@mikami
Mary Anywhere
@tamdedobre
Серафім
@_Seraphim_
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1585
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
104
8
12231