Уяви
Nadine Tikhonovitch
(18+)
Уяви: двері твого кабінету, Зачинені щільно, і нас під столом, Де ми по черзі одну сигарету Пускаємо димом густим у вікно. І наші тіла, тремтячі і голі: Укрита волоссям плечей гострота. Залишені поза призначені ролі. У тиші думок я цілую вуста. Крізь ґрати на вікнах сонце морозне Бавиться іскрами у твоїх очах. Все, що між нами, це так несерйозно: Від пʼят до зіниць несерйозно, хоча… Твій аромат збереже моє тіло, Від парфумів колись набрякне гортань, Та все це пусте: я тут і щаслива. Ми знову у світі безцінних мовчань. Ми палимо вдвох одну сигарету, Пальці так ніжно торкаються ребер. Зупинено час і цілу планету. Є лиш жага й нескінченна потреба. Цей кабінет. Двоє оголених нас. І наш із тобою найбільший секрет. Та шкода, що в цьому є дивний нюанс: Ми навіть не палимо вдвох сигарет…
2024-01-03 20:58:54
18
37
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (37)
Dmitri Lokashincofe
@Maria_Kn о, кохнка Янко зьявилася-що тройнічок замутим?
Відповісти
2024-02-07 20:51:33
1
Лео Лея
Гарно написано, чудово передані почуття і відчуття👍
Відповісти
2024-02-09 15:07:41
1
Сніданок з Едемом
Крута🔥
Відповісти
2024-02-09 15:30:10
1
Інші вірші поета
Саме такою... Солдате... Шкарпетками заручені Наскільки це можливо
Інші поети
OhNamSoo
@OhNamSoo
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2387
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2283