А я не знала...
А я не знала, що так боляче любити, Що так сильно можна покохати, Що запитаю я: чи варто жити, Що зможу я колись собі збрехати... А я не знала, якою мить буває довгою, Що для нас насправді значить час, Що піду колись чужою я дорогою, Як впливає сильно світ на нас... Що перестану бути вільною, Повірю в бога і скажу "Амінь", Я не знала, що можу бути сильною, Що витру сльози, поховавши біль... А я не знала, що ми з тобою різні, Що без тебе пеклом стануть ночі, Що колись вже стане пізно В зірках шукати твої очі... А я не знала, що можу я любити, А я не знала, як б'є любов серця, Що без тебе зовсім важко жити, Що лише твоєю буду до кінця!
2020-02-02 12:49:32
24
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Александр
Очень мелодично.
Відповісти
2020-02-02 13:22:39
1
Nadine Tikhonovitch
@Александр спасибо)
Відповісти
2020-02-02 13:23:31
Подобається
Nadine Tikhonovitch
Благодарю..
Відповісти
2020-02-09 11:52:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2784
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1696