А я не знала...

Nadine Tikhonovitch

А я не знала, що так боляче любити, Що так сильно можна покохати, Що запитаю я: чи варто жити, Що зможу я колись собі збрехати... А я не знала, якою мить буває довгою, Що для нас насправді значить час, Що піду колись чужою я дорогою, Як впливає сильно світ на нас... Що перестану бути вільною, Повірю в бога і скажу "Амінь", Я не знала, що можу бути сильною, Що витру сльози, поховавши біль... А я не знала, що ми з тобою різні, Що без тебе пеклом стануть ночі, Що колись вже стане пізно В зірках шукати твої очі... А я не знала, що можу я любити, А я не знала, як б'є любов серця, Що без тебе зовсім важко жити, Що лише твоєю буду до кінця!

2020-02-02 12:49:32

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Александр

Очень мелодично.

Відповісти

2020-02-02 13:22:39

Nadine Tikhonovitch

@Александр спасибо)

Відповісти

2020-02-02 13:23:31

Подобається

Nadine Tikhonovitch

Благодарю..

Відповісти

2020-02-09 11:52:43

Подобається

Інші вірші поета

Світ збожеволів Маленький привид з вишневим серцем Світ рожевого кольору Сумна реальність

Інші поети

Katy_May

@Katy_May

Miyako-san

@Sakura_san_

VéGá _S.ST._

@VeGa_SST_

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1194

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

2766