Серце небоги
Nadine Tikhonovitch
— Розлюби її, серце, на мить! На мить же спокійну і Божу, — Але серце моє говорить: «Ти вибач, а я так не можу! Б'юсь для неї кожну хвилину: І щасливу, і навіть скрутну, Де вітри здіймають на крилах І кидáють мене у пітьму... Ми разом чекаєм на неї — Її сум і усмішки ловлю... Якщо лиш дозволять на небі, Я всі болі її відболю!.. Всі скрути і муки, тривоги Відстучу: відстучу, як свої — Я тільки лиш серце небоги Та й усіх не позбавлю боїв... Тож буду за неї молитись І до Бога волати всю ніч — Настане як час зупинитись, Я тоді розлюблю, ясна річ». ________________________ Входить до книги авторки «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2022-12-12 21:53:01
21
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Оксана
Ніби так просто взяти і розлюбити...
Відповісти
2022-12-24 01:48:33
1
Nadine Tikhonovitch
@Оксана отож
Відповісти
2022-12-24 02:31:15
Подобається
Синій Демон
І як тут розлюбиш 🤷🏼‍♀️
Відповісти
2023-01-22 13:21:28
1
Інші вірші поета
05.2021 Є люди... А привиди здатні кохати? Шостий рік
Інші поети
Schüra
@shura_smit
Anna Gera
@my_own_story
Zinzee Noel
@undiscoveredflower
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2398
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1935