Зізнання
Із чорної прірви, із забуття Вилітаю, прямую до сонця, Крізь терниною поросле життя До шквалу вже забутих емоцій. Розправляю знесилені крила: Твоя усмíшка — нібито грілка, І що б у світі я не робила, Мені твоя потрібна підтримка. Я не сприймаю ні слів, ні порад Ані від мудрих вже, ані вдома, Та знаєш, очей твоїх зорепад Позбавить сумнівів мене й втоми. Я приймаю давно самостійно Рішення — не лякають помилки, Проте в усьому я і постійно Потребую твоєї підтримки.
2022-10-09 12:47:18
24
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Твоя Відьма
А ти все пишеш і пишеш, твориш і твориш, плодиш і плодиш і ніяк не можеш зупинитися! Ніжно 💖
Відповісти
2022-10-11 01:52:49
2
Nadine Tikhonovitch
Відповісти
2022-10-14 18:13:59
1
Пані Зефірка
❤️
Відповісти
2022-10-26 01:31:51
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1739
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3346