Байдужість
Nadine Tikhonovitch
Сніг. Ховається серце десь у калюжах. Повір, Ти... Я стала настільки байдужа... Вечір. Сонячне сяйво. Вишневі світи. Мабуть, байдужість моя штовхає до Ти... Цей біль не вщухає, а сльози не душать, Бо стала я, мабуть, настільки байдужа... Байдужа, промерзну я знов просто неба, Байдужа, чекаю... Чекаю, а треба? Ти знову у людях, Ти знов у турботах, Ти любить мене, а кохає — роботу. Байдужий мій погляд, та зрадницьки серце У такт кроків Ти не байдужé так б'ється. А спогад байдужий дере мою душу, Де Ти на підборах кружля повз калюжу. Ти може втекти, тож збираю всю дужість, Бо... Байдужій байдуже так на байдужість. Тим паче, що Ти (знаю, вірю в це дуже) Ще більше, та тільки до мене, байдужа.
2022-12-22 02:07:20
21
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма закон природи
Відповісти
2022-12-22 16:22:39
1
Лео Лея
Приємно читати хороші вірші👍
Відповісти
2022-12-23 08:41:29
1
Оксана
Цікаво написано, ніби Ти — це окреме ім'я...)
Відповісти
2022-12-24 01:47:32
1
Інші вірші поета
Листи Надто потрібна Фотокартка - спогад біди Кохай мене, будь ласка...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9458
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1615