Ще боляче...
Nadine Tikhonovitch
Я живу без тебе п'ять років: Скільки раз я втрачала вже муз? Втрачала себе і свій спокій, Остаточно втрачаючи глузд? П'ять років живу і вмираю — Сни про тебе ховають живцем, Але живу і навіть кохаю — Пробач, якщо зможеш, за це. Відпусти, відпусти і не снися — Затягує вічна пітьма, Дивно, але для тебе вже місця У житті моєму й нема... Ще боляче, ще накриває... Що ж... Я дна торкаюсь напоїв — Тобі це б не сподобалось, знаю, Та хто ж із нас це накоїв? Це лиш тобою зроблений вибір, Що вбив нас обох, і тепер П'ять років інший ти вимір, А я втомилась втрачати себе... Знаю: ром навряд допоже Забути чи воскресити, але Як перестати вже, Боже, Те відчувати, від чого так зле?
2023-03-19 01:29:18
20
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Крутий віршик
Відповісти
2023-03-19 05:52:45
1
Оксана
Глибокий та сумний вірш про те, що так просто не відпускає(
Відповісти
2023-03-19 17:56:46
1
Твоя Відьма
Тут без слів😭
Відповісти
2023-04-30 03:06:35
1
Інші вірші поета
Своєю дорогою Обернений відлік Я так втомилась від людей... Подих вічності
Інші поети
Reham Mohamed
@Reham_mo7amed
Anna Gera
@my_own_story
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3973
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3667