Ще боляче...
Nadine Tikhonovitch
Я живу без тебе п'ять років: Скільки раз я втрачала вже муз? Втрачала себе і свій спокій, Остаточно втрачаючи глузд? П'ять років живу і вмираю — Сни про тебе ховають живцем, Але живу і навіть кохаю — Пробач, якщо зможеш, за це. Відпусти, відпусти і не снися — Затягує вічна пітьма, Дивно, але для тебе вже місця У житті моєму й нема... Ще боляче, ще накриває... Що ж... Я дна торкаюсь напоїв — Тобі це б не сподобалось, знаю, Та хто ж із нас це накоїв? Це лиш тобою зроблений вибір, Що вбив нас обох, і тепер П'ять років інший ти вимір, А я втомилась втрачати себе... Знаю: ром навряд допоже Забути чи воскресити, але Як перестати вже, Боже, Те відчувати, від чого так зле?
2023-03-19 01:29:18
20
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Н Ф
Крутий віршик
Відповісти
2023-03-19 05:52:45
1
Оксана
Глибокий та сумний вірш про те, що так просто не відпускає(
Відповісти
2023-03-19 17:56:46
1
Твоя Відьма
Тут без слів😭
Відповісти
2023-04-30 03:06:35
1
Інші вірші поета
А ти виходиш з мережі... Солдате... Мовчи! Нещасно-щасливі
Інші поети
Chris
@khristina_khmelivska
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2029
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4664