Я знову зриваюся...
(18+)
Я знову зриваюся та вбиваю себе повільно — Ніж закривавлений прилігає до шкіри щільно. Ніч краде алкоголь — ти мені не пробачиш, напевно, А кров стіка... І так спокусливо стирчать мої вени... Вибач цю слабкість — гадала: мене складніше зламати, Та знову п'ю під сирену, а там стріляють гармати... Сором та відчай. Повір: я також ненавиджу себе. Колись за кожен мій гріх засудить мене уже небо... Щось давить у груди — і не врятує написаний вірш... Ти також бачиш судоми і цей закривавлений ніж? Я все ще живу — мені мариться знов дощ із смарагдів... Нащо живу, поки вмирають ті, що хочуть жить справді?
Я знову зриваюся та вбиваю себе повільно — Ніж закривавлений прилігає до шкіри щільно. Ніч краде алкоголь — ти мені не пробачиш, напевно, А кров стіка... І так спокусливо стирчать мої вени... Вибач цю слабкість — гадала: мене складніше зламати, Та знову п'ю під сирену, а там стріляють гармати... Сором та відчай. Повір: я також ненавиджу себе. Колись за кожен мій гріх засудить мене уже небо... Щось давить у груди — і не врятує написаний вірш... Ти також бачиш судоми і цей закривавлений ніж? Я все ще живу — мені мариться знов дощ із смарагдів... Нащо живу, поки вмирають ті, що хочуть жить справді?
2023-05-08 20:18:10
17
3