Я знову зриваюся...
Nadine Tikhonovitch
(18+)
Я знову зриваюся та вбиваю себе повільно — Ніж закривавлений прилігає до шкіри щільно. Ніч краде алкоголь — ти мені не пробачиш, напевно, А кров стіка... І так спокусливо стирчать мої вени... Вибач цю слабкість — гадала: мене складніше зламати, Та знову п'ю під сирену, а там стріляють гармати... Сором та відчай. Повір: я також ненавиджу себе. Колись за кожен мій гріх засудить мене уже небо... Щось давить у груди — і не врятує написаний вірш... Ти також бачиш судоми і цей закривавлений ніж? Я все ще живу — мені мариться знов дощ із смарагдів... Нащо живу, поки вмирають ті, що хочуть жить справді?
2023-05-08 20:18:10
17
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Роузі Рей
Це прекрасне мистецтво в письменництві!!❤️
Відповісти
2023-05-08 20:28:59
1
Твоя Відьма
💔
Відповісти
2023-05-10 22:15:17
1
Синій Демон
Чисто мій стан...
Відповісти
2023-06-10 22:06:10
Подобається
Інші вірші поета
Сп'яніла пам'ять 24.08.22 Ви є Серце небоги
Інші поети
Momen ali
@momen_ali
Sumyat Swezin
@Sumyat_Swezin
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1115
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2272