Я знову зриваюся...

Nadine Tikhonovitch

(18+)
Я знову зриваюся та вбиваю себе повільно — Ніж закривавлений прилігає до шкіри щільно. Ніч краде алкоголь — ти мені не пробачиш, напевно, А кров стіка... І так спокусливо стирчать мої вени... Вибач цю слабкість — гадала: мене складніше зламати, Та знову п'ю під сирену, а там стріляють гармати... Сором та відчай. Повір: я також ненавиджу себе. Колись за кожен мій гріх засудить мене уже небо... Щось давить у груди — і не врятує написаний вірш... Ти також бачиш судоми і цей закривавлений ніж? Я все ще живу — мені мариться знов дощ із смарагдів... Нащо живу, поки вмирають ті, що хочуть жить справді?

2023-05-08 20:18:10

17

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Роузі Рей

Це прекрасне мистецтво в письменництві!!❤️

Відповісти

2023-05-08 20:28:59

1

Твоя Відьма

💔

Відповісти

2023-05-10 22:15:17

1

Синій Демон

Чисто мій стан...

Відповісти

2023-06-10 22:06:10

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11995

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2865