Нехай лікують сни!
Nadine Tikhonovitch
А нехай нас всіх лікують сни: Від злих хвороб і від печалей! Нехай від бід і від війни Оживають всі ночами! Лікують сни нехай і крила, Вони ж бо змерзли в холоднечу, І ночі світло біле-біле Знищить в серці порожнечу! Нехай забудуться кошмари: І ночі жах, і денний сум. Нехай ті сни розвіють хмари, Осяють сонцем подих дум! Нехай життя відновлять сни! Без ліків. Так, я вірю: вдасться! Благаю вірити й мені: Я вам бажаю, люди, щастя!
2020-09-15 20:59:25
32
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Твоя Відьма
Нехай😍
Відповісти
2020-09-17 14:37:45
1
Леся Українка
❤️🙏
Відповісти
2022-11-09 22:55:45
Подобається
Інші вірші поета
Зізнання Те, що для тебе дурниці... А привиди здатні кохати? А я не знала...
Інші поети
Marry_Noverry
@Marry_Noverry
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12138
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3925