П'яні листи
Nadine Tikhonovitch
Знов листи надсилаю у небо І від думок напівп'яна тремчу, Знову безбожно згадую тебе — Ласкаво стукає хтось по плечу. Знову тривога прокралася в сни, У небі ж птахи літають низько — Ти цієї також не бачиш весни, Але зачекай: я уже близько... Тіло звела судомою втома, Більше немає ні мрій, ні мети, Так, не легше мені вже від рому, Та хочеться знову, знаєш, втекти... Не засуджуй мене чи... як хочеш! Знаєш, життя — це насправді арешт... Душу до тіла клеїли скотчем — Складно, гадаєш, її відірвеш? Знову по венах тече алкоголь, Віскі та ром знов тягнуть до тебе, В цій грі моя жалюгідная роль — Писати листи п'яною в небо...
2023-04-22 18:13:13
16
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Твоя Відьма
Ти сильна! Ти впораєшся! Я вірю в тебе!
Відповісти
2023-04-30 03:01:58
1
Твоя Відьма
"Знову по венах тече алкоголь" - прямо я сьогодні...
Відповісти
2023-04-30 03:02:16
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Щось запій дещо затягнувся...)
Відповісти
2023-04-30 03:13:22
Подобається
Інші вірші поета
Зізнання Сп'яніла пам'ять На "Ви" Воєнна любов
Інші поети
Трояндочка
@Rose_Senorita
Luu Herrera
@luuherrera77
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1760
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1953