П'яні листи
Nadine Tikhonovitch
Знов листи надсилаю у небо І від думок напівп'яна тремчу, Знову безбожно згадую тебе — Ласкаво стукає хтось по плечу. Знову тривога прокралася в сни, У небі ж птахи літають низько — Ти цієї також не бачиш весни, Але зачекай: я уже близько... Тіло звела судомою втома, Більше немає ні мрій, ні мети, Так, не легше мені вже від рому, Та хочеться знову, знаєш, втекти... Не засуджуй мене чи... як хочеш! Знаєш, життя — це насправді арешт... Душу до тіла клеїли скотчем — Складно, гадаєш, її відірвеш? Знову по венах тече алкоголь, Віскі та ром знов тягнуть до тебе, В цій грі моя жалюгідная роль — Писати листи п'яною в небо...
2023-04-22 18:13:13
16
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Твоя Відьма
Ти сильна! Ти впораєшся! Я вірю в тебе!
Відповісти
2023-04-30 03:01:58
1
Твоя Відьма
"Знову по венах тече алкоголь" - прямо я сьогодні...
Відповісти
2023-04-30 03:02:16
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Щось запій дещо затягнувся...)
Відповісти
2023-04-30 03:13:22
Подобається
Інші вірші поета
Байдужість Життя за Орвеллом Поговоримо? Все мине...
Інші поети
Vasyl Stewart
@vasylstewart
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2806
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17055