П'яні листи
Nadine Tikhonovitch
Знов листи надсилаю у небо І від думок напівп'яна тремчу, Знову безбожно згадую тебе — Ласкаво стукає хтось по плечу. Знову тривога прокралася в сни, У небі ж птахи літають низько — Ти цієї також не бачиш весни, Але зачекай: я уже близько... Тіло звела судомою втома, Більше немає ні мрій, ні мети, Так, не легше мені вже від рому, Та хочеться знову, знаєш, втекти... Не засуджуй мене чи... як хочеш! Знаєш, життя — це насправді арешт... Душу до тіла клеїли скотчем — Складно, гадаєш, її відірвеш? Знову по венах тече алкоголь, Віскі та ром знов тягнуть до тебе, В цій грі моя жалюгідная роль — Писати листи п'яною в небо...
2023-04-22 18:13:13
16
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Твоя Відьма
Ти сильна! Ти впораєшся! Я вірю в тебе!
Відповісти
2023-04-30 03:01:58
1
Твоя Відьма
"Знову по венах тече алкоголь" - прямо я сьогодні...
Відповісти
2023-04-30 03:02:16
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма Щось запій дещо затягнувся...)
Відповісти
2023-04-30 03:13:22
Подобається
Інші вірші поета
Місячна ніч Раптом це не Ви? Сп'яніла пам'ять Життя, якого нема
Інші поети
somewhere
@somewhere
Siriin
@Siriin
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5768
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3506