Більше нічого не треба!
Ні, зірок не хочеться з неба, Бо янгол мій на землі, Бо разом завжди уві сні, Бо очі сяють коханні ясні, А більше нічого не треба! Ні, хоч ниє серце поета, Я щасливіша за всіх, Бо знаю, кохати - не гріх, Бо чую ласкавий твій сміх, А більше нічого не треба! Хоч щось давить у ребра, Я вже поховала свій біль, Морських не чуючи хвиль, Вганяє посмішка в хміль, А більше нічого не треба! За вікном стогнуть дерева, І знов навіває сум вітер, Але поруч ти - знаю і вірю, І тримаєш у грішному світі, А більше нічого не треба! І немає вже точно потреби У неба смерті просити, Бо знову хочеться жити, Бо можу з тобою злетіти, А більше нічого не треба!
2020-04-04 20:51:59
28
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Nadine Tikhonovitch
дякую❤️
Відповісти
2020-04-14 12:03:44
Подобається
Nadine Tikhonovitch
Відповісти
2020-04-14 12:03:49
Подобається
Твоя Відьма
Интересно...
Відповісти
2020-07-28 09:38:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
72
1
3298
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1383