Сп'яніла пам'ять
Над містом хитається небо,  Над країной сирени гудуть — Сиджу напівп'яна і згадую тебе, А по венах тече моїх ртуть. Знов нудить: віршáми і болем, Ти моїм є цькуванням думок,  Обіймаю всім своїм горем — Викидаю із себе рядок. Крізь світи прямуючи пішки,  Переслідую болісну ціль — У свої сп'янілі геть вірші  Вкладаю ненависть і біль. Крізь час я волаю: «Не треба!» І благаю крізь смерть не іти — Геть п'яна знов згадую тебе,  Не рахуючи більше роки. 
2022-10-16 19:54:55
24
10
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (10)
Юлія Богута
Чуттєвий вірш про особисте. Хоча мені здається, що я знаю кому він адресований. Сподіваюсь, ти не будеш пити людей, які того не варті. І які того не хочуть. #чв
Відповісти
2022-10-25 18:40:34
1
Nadine Tikhonovitch
@Юлія Богута Ці люди варті багато чого, але вони би точно не хотіли, щоби я спилася. Дякую!
Відповісти
2022-10-25 18:49:22
1
Юлія Богута
@Nadine Tikhonovitch бо нема чого))))
Відповісти
2022-10-25 18:49:47
1
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
26
4701
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2549