Наскільки це можливо
Nadine Tikhonovitch
Я буду поруч. Наскільки це можливо. І чим, скажи лише, тобі допомогти? А хто правий, це насправді неважливо, Та і для мене ціну маєш тільки ти... Я десь поряд. Завжди. На твоєму боці. Що б не казали всі, що би не траплялось. Прикро, що всього владнати я не в змозі. Тож лише молюсь, молюсь та сподіваюсь. Я вірю лиш тобі, ти — завжди у мене. Мине погане все. Прошу, будь щаслива! Так, шалений січень. Та й життя шалене. Бачиш: поруч я? Наскільки це можливо.
2023-02-12 21:10:39
17
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Твоя Відьма
Дуже чуттєво та ніжно ❤️
Відповісти
2023-02-13 19:34:36
1
Nadine Tikhonovitch
@Твоя Відьма У цьому світі все відносно! Дякую)
Відповісти
2023-02-13 19:38:48
Подобається
Твоя Відьма
@Nadine Tikhonovitch Ладно, оцінимо масштаб трагедії)
Відповісти
2023-02-13 19:39:09
1
Інші вірші поета
Солдате... Місячна ніч На "Ви" Завітне кільце
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Vika Vitea
@vika_vi_bwsk
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
shadowlinxxx morgan
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
4986
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2966