Не людину, а спогад
І знову не втримають крила, І знову не бачиш ти Бога... Ти закохана не у людину — Ти у власний закохана спогад... І знову не слухаєш серце І лягаєш вночі у труну, Твої очі усипані перцем – Ти закохана лиш у пітьму... Ти глузду не маєш, оказія – До минулого кожен твій крок, Бо закохана лиш у фантазію, У попіл вишневих думок... Твої почуття – це туман, Серця дитячого слабкість, Але ти вже давно не сама: Не варто розмінювать щастя! Ти маєш родину, дитину – Ласкавий пронизливий погляд... Ти чуєш мене? Не людину Кохаєш тепер ти, а спогад!
2021-08-24 20:12:34
26
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Синий Демон
Дитина? Не понял -_-
Відповісти
2021-10-29 21:48:54
1
Оксана
Можливо, лише і спогад, а можливо, почуття крізь роки нікуди не щезли... Діти дарують нові крила та нове відчуття, але на жаль, не забирають старих.
Відповісти
2022-10-08 12:10:07
Подобається
Оксана
@Синий Демон Із дорослими дівчатами таке трапляється
Відповісти
2022-10-08 12:10:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1740
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8461