Поранений звір
Серед порожнечі густої, мертвими коридорами, Поспішає, летить аж, як завжди, стрілою вона, А крокує так граціозно, немов поміж зорями, Усмішки ніжні й глузливі мина... Вона несеться пораненим звіром, Палає у серці тім втома... Чи біль... А хтось відчуває: поспішає їм вирок, А я тихо благаю: заспокойся, не йди!.. Напружено тіло. Палають зеленню очі. Руки... Трусяться губи сумні... Я не сплю через неї щоночі І мрію лише... Так, допомогти... Ніжна душа її - пташка безкрила... Хто ж це, голубко рідненька, Поранив жорстоко, вдарив щосили? Захистити б цю владно-маленьку... Нехай мої руки, нарешті, злікують Від ран глибоких... І втоми! І ввечері ніженьки білі крокують Нехай по світу спокійно додому!
2020-09-30 20:49:19
44
12
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (12)
Nadine Tikhonovitch
Відповісти
2021-04-24 09:47:36
Подобається
Sergei Germanchuk
Я в том смысле, что украинский и белорусский языки родственные, в отличии от русского.
Відповісти
2021-04-24 09:50:33
Подобається
Sergei Germanchuk
Значит мы ближе к немцам:Dach, Zucker,Langzug,schieben,schlendern и т. д. - это всё белорускиие слова, однотипные с немецкими.
Відповісти
2021-04-24 10:01:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12328
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1354