Життя, якого нема
Тане любов'ю застигле минуле, Переможена смерть і забута війна, Кохання спів, мов скрипки струни, І життя, якого насправді нема... Це дивно, наче: мій світ чарівний Є болем у грудях і сплеском уяви, І море любові, страждань і обійм — Життя, якого насправді немає... Люди, живі що тільки у снах, Яких забули, яких поховали, Які в чужих померли серцях, До моєї завітають ще хати... Це життя, хоч воно не моє, Ця дівчинка — я, що має минуле, Не втратила крила і щастя своє, Це я, якою по світу мандрую... Що маю насправді, вже зараз? Благання в сльозах, що біля вікна, І думку про те, не маю що завтра, Бо світ — це є мрії, а життя і нема...
2020-04-22 18:36:24
33
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
.... .....
🔥💯👍👍👍👍
Відповісти
2020-04-22 18:50:58
1
Soaring Eagle
Круто! Стильно! Классно! Изысканно,- Прекрасно!
Відповісти
2020-04-22 22:16:05
1
Меліса
«а життя немає!» — що серце руйнує невпинно, залишаючи лиш попіл і згорівшу тебе... і знову в сльозах б'єшся, стоїш на колінах, думаючи, що колись «чорне минуле» мине... ні, не проходить!.. біль скрутить ласкаво, прийде тихенько навшпиньках вночі... обніматимешся руками, захочеш тануть, терзатимуть внутрішні думки-палачі... свободи не існує, щастя неможлива річ!.. впадаєш в істерику, захочеш з усім покінчить... з'явиться душа, даруючи нову надію, хоч кричиш їй: «доламана! жити не вмію!..» боїшся ступати на землю, тягнешся до пітьми, вона ж сміється, розганяючи зірковий морок, який виплітався двадцять літ людьми, ставши причиною всіх недомовок... Ти мене надихаєш💗
Відповісти
2020-04-22 23:43:28
1
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1841
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1477