Життя, якого нема

Nadine Tikhonovitch

Тане любов'ю застигле минуле, Переможена смерть і забута війна, Кохання спів, мов скрипки струни, І життя, якого насправді нема... Це дивно, наче: мій світ чарівний Є болем у грудях і сплеском уяви, І море любові, страждань і обійм — Життя, якого насправді немає... Люди, живі що тільки у снах, Яких забули, яких поховали, Які в чужих померли серцях, До моєї завітають ще хати... Це життя, хоч воно не моє, Ця дівчинка — я, що має минуле, Не втратила крила і щастя своє, Це я, якою по світу мандрую... Що маю насправді, вже зараз? Благання в сльозах, що біля вікна, І думку про те, не маю що завтра, Бо світ — це є мрії, а життя і нема...

2020-04-22 18:36:24

33

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

.... .....

🔥💯👍👍👍👍

Відповісти

2020-04-22 18:50:58

1

Soaring Eagle

Круто! Стильно! Классно! Изысканно,- Прекрасно!

Відповісти

2020-04-22 22:16:05

1

Меліса

«а життя немає!» — що серце руйнує невпинно, залишаючи лиш попіл і згорівшу тебе... і знову в сльозах б'єшся, стоїш на колінах, думаючи, що колись «чорне минуле» мине... ні, не проходить!.. біль скрутить ласкаво, прийде тихенько навшпиньках вночі... обніматимешся руками, захочеш тануть, терзатимуть внутрішні думки-палачі... свободи не існує, щастя неможлива річ!.. впадаєш в істерику, захочеш з усім покінчить... з'явиться душа, даруючи нову надію, хоч кричиш їй: «доламана! жити не вмію!..» боїшся ступати на землю, тягнешся до пітьми, вона ж сміється, розганяючи зірковий морок, який виплітався двадцять літ людьми, ставши причиною всіх недомовок... Ти мене надихаєш💗

Відповісти

2020-04-22 23:43:28

1

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

52

13

2611

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3936