П'ятнадцять метрів
Nadine Tikhonovitch
Зимова ніч, і небосхил зелений, Душа тремтить, і тане сніг... Сьогодні день, скажи, скажений? Невже ми досі уві сні? Три роки... Ще і досі осінь? Я знов блукаю у пітьмі, Тебе знайти ж бо я не в змозі — П'ятнадцять метрів до землі. Між нами хвилі, навіть зорі, Між нами синє забуття... Я за тобою кинусь в море — Між нами вічність та життя... Я знаю, є кохання справжнє — Його притулок між світами, Ми далекі?.. Ні... Та майже Зрослися сльози із літами... То тихий сон, зелена вічність — І вірш між пальців завмира... Я знаю, ти чекаєш, ніжність, І засинаю близь вікна... П'ятнадцять метрів — шлях до тебе... І птах поранений зі скелі — В житті такому є потреба? П'ятнадцять метрів над землею...
2021-01-31 23:19:40
37
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Кэти
причём в прямом и переносном смысле😅 ну, если исходить из содержания...🙄
Відповісти
2021-02-08 14:11:34
1
Твоя Відьма
😭
Відповісти
2021-03-20 19:08:22
Подобається
02katy18
🖤🕯️
Відповісти
2021-10-15 19:58:15
Подобається
Інші вірші поета
Знову забула, що я не Бог... Раптом це не Ви? Сирена У ліній також буває любов?
Інші поети
دجن
@3ams
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6374
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1994