Я знову краду твою міміку...
Nadine Tikhonovitch
Я знову краду твою міміку — Розкладаю на сотні емоцій, Я зрідка вдаряюся в лірику — Розтягнути б на декілька порцій Власні думки, що в'їлися в шкіру, Даючи вихід їм дещо скупо... Бачити б межі, знати би міру, Вдалечінь не дивитися тупо, Не ховатись у спирті від болю, Не боятися правильних рішень І нарешті податись на волю, А життя вчить усе буть мудріше... Чи холоду вчить, спокою в грудях? Чи дорослою буть? Але ж ледве Серце стучить — уже не забуде, Оживляючи вже давно мертве. Я видавлю знов із себе рядки: Лиш на пам'ять про мене — без сенсу. Не відчуваючи навіть руки — Смішно! — хочу командувать серцем...
2023-03-17 05:39:51
15
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Оксана
На жаль, ми не маємо влади над власним серцем, хоча так хоітлося б. На жаль. На жаль. На жаль.
Відповісти
2023-03-19 17:57:42
2
Оксана
Справді шкода.
Відповісти
2023-03-19 17:57:47
2
Твоя Відьма
Так, смішно(
Відповісти
2023-04-30 03:06:13
1
Інші вірші поета
Кохай мене, будь ласка... Я знову зриваюся... Байдужість La vie de la grenouille
Інші поети
JESS Rose fortune
@rosefleurfortune
Princess Girl
@Princess_life
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5136
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3094