Що ти зробив для Землі?

Nadine Tikhonovitch

Мільони століть, як зáмок, Земля вражала красою — Мавпи скажений нащадок Вигадав війни і зброю. В сонячний день одурівши, Не знала, що б побажати, І, щойно з дерева злізши, "Мавпа" навчилась вбивати. Одразу були племена, Міста з'являлись, країни, Закон, королі й імена, А з ними з'явилися війни... Мільони століть до людей Було же чистим повітря... Краще би серед ночей Це не з'явилось створіння? Мільони століть світанок Торкався живої планети — Вирішив біса нащадок Якось створити ракети... Чому ж нас, мати-природо, Знову не зробиш мавпами? Розщеплять дикі істоти Землю нашу на атоми... Люди вивчають науки І цим же і знищують світ... Земле, чи знала ти муки Такої, людини як слід? Майже немає ресурсу, Зникає озоновий шар... Вірять в Аллаха й Ісуса, У Бога і ще у примар... Моляться люди й вбивають, Гинуть дорослі і діти, Наче хочуть ці "мавпи" Кулю прибрати з орбіти... Коли ти збирешся у Рай Або накопичиться слів, Візьми і себе запитай Про те, що зробив для Землі.

2022-11-19 04:49:53

19

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Eneli Fox

Душевно

Відповісти

2022-11-20 17:46:53

1

Nadine Tikhonovitch

@Eneli Fox від душі)

Відповісти

2022-11-20 17:51:28

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3961

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12213