Що ти зробив для Землі?

Nadine Tikhonovitch

Мільони століть, як зáмок, Земля вражала красою — Мавпи скажений нащадок Вигадав війни і зброю. В сонячний день одурівши, Не знала, що б побажати, І, щойно з дерева злізши, "Мавпа" навчилась вбивати. Одразу були племена, Міста з'являлись, країни, Закон, королі й імена, А з ними з'явилися війни... Мільони століть до людей Було же чистим повітря... Краще би серед ночей Це не з'явилось створіння? Мільони століть світанок Торкався живої планети — Вирішив біса нащадок Якось створити ракети... Чому ж нас, мати-природо, Знову не зробиш мавпами? Розщеплять дикі істоти Землю нашу на атоми... Люди вивчають науки І цим же і знищують світ... Земле, чи знала ти муки Такої, людини як слід? Майже немає ресурсу, Зникає озоновий шар... Вірять в Аллаха й Ісуса, У Бога і ще у примар... Моляться люди й вбивають, Гинуть дорослі і діти, Наче хочуть ці "мавпи" Кулю прибрати з орбіти... Коли ти збирешся у Рай Або накопичиться слів, Візьми і себе запитай Про те, що зробив для Землі.

2022-11-19 04:49:53

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Eneli Fox

Душевно

Відповісти

2022-11-20 17:46:53

Nadine Tikhonovitch

@Eneli Fox від душі)

Відповісти

2022-11-20 17:51:28

Подобається

Інші вірші поета

Минуле так безсовісно... Всупереч всьому Фотокартка - спогад біди Кара

Інші поети

Edelweiss

@Edelweiss

Ali Gurbanov

@Aliscorp

Secret ....

@L4L

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1886

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1885