Що ти зробив для Землі?
Мільони століть, як зáмок,  Земля вражала красою — Мавпи скажений нащадок  Вигадав війни і зброю. В сонячний день одурівши,  Не знала, що б побажати,  І, щойно з дерева злізши,  "Мавпа" навчилась вбивати.  Одразу були племена,  Міста з'являлись, країни,  Закон, королі й імена,  А з ними з'явилися війни...  Мільони століть до людей  Було же чистим повітря...  Краще би серед ночей  Це не з'явилось створіння?  Мільони століть світанок  Торкався живої планети — Вирішив біса нащадок  Якось створити ракети... Чому ж нас, мати-природо, Знову не зробиш мавпами?  Розщеплять дикі істоти Землю нашу на атоми... Люди вивчають науки І цим же і знищують світ...  Земле, чи знала ти муки Такої, людини як слід?  Майже немає ресурсу,  Зникає озоновий шар...  Вірять в Аллаха й Ісуса,  У Бога і ще у примар...  Моляться люди й вбивають,  Гинуть дорослі і діти,  Наче хочуть ці "мавпи"  Кулю прибрати з орбіти...  Коли ти збирешся у Рай  Або накопичиться слів,  Візьми і себе запитай Про те, що зробив для Землі.
2022-11-19 04:49:53
19
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Eneli Fox
Душевно
Відповісти
2022-11-20 17:46:53
1
Nadine Tikhonovitch
@Eneli Fox від душі)
Відповісти
2022-11-20 17:51:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6024
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2308