Що ти зробив для Землі?

Nadine Tikhonovitch

Мільони століть, як зáмок, Земля вражала красою — Мавпи скажений нащадок Вигадав війни і зброю. В сонячний день одурівши, Не знала, що б побажати, І, щойно з дерева злізши, "Мавпа" навчилась вбивати. Одразу були племена, Міста з'являлись, країни, Закон, королі й імена, А з ними з'явилися війни... Мільони століть до людей Було же чистим повітря... Краще би серед ночей Це не з'явилось створіння? Мільони століть світанок Торкався живої планети — Вирішив біса нащадок Якось створити ракети... Чому ж нас, мати-природо, Знову не зробиш мавпами? Розщеплять дикі істоти Землю нашу на атоми... Люди вивчають науки І цим же і знищують світ... Земле, чи знала ти муки Такої, людини як слід? Майже немає ресурсу, Зникає озоновий шар... Вірять в Аллаха й Ісуса, У Бога і ще у примар... Моляться люди й вбивають, Гинуть дорослі і діти, Наче хочуть ці "мавпи" Кулю прибрати з орбіти... Коли ти збирешся у Рай Або накопичиться слів, Візьми і себе запитай Про те, що зробив для Землі.

2022-11-19 04:49:53

19

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Eneli Fox

Душевно

Відповісти

2022-11-20 17:46:53

1

Nadine Tikhonovitch

@Eneli Fox від душі)

Відповісти

2022-11-20 17:51:28

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2929

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1399