Полон солодких думок
У полоні солодких думок І віршів, що наче з ванілі, Тону я, роблячи крок До хмар, ніжно що білі. У полоні надмірного щастя Відчуваю я рідне плече, Лечу і не можу я впасти, Бо хтось на крилах несе. У полоні солодкого сну, Мільйонів прекрасних видінь, Я, немов в океані, тону І за вами ходжу, наче тінь. У полоні закоханих мрій, На жаль, я знов забуваю, Що Ваша посмішка - хміль, Жага, що мене поглинає. У полоні марних надій Кохаю і навіть ревную, У грудях знову цей біль: Я знову за вами сумую. _______________________________ 🍒 Входить до книги авторки «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2020-04-13 08:54:12
35
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Меліса
У полоні, у полоні! Ти завжди у полоні, Несказанних слів, змовчених ідей і мрій, Сльози крапотять на обвітрені долоні, Стікаючи тоненькою струйкою з-під вій!
Відповісти
2020-04-13 09:02:41
1
Nadine Tikhonovitch
Звичайно)
Відповісти
2020-04-13 13:52:39
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1662
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12351