Полон солодких думок
Nadine Tikhonovitch
У полоні солодких думок І віршів, що наче з ванілі, Тону я, роблячи крок До хмар, ніжно що білі. У полоні надмірного щастя Відчуваю я рідне плече, Лечу і не можу я впасти, Бо хтось на крилах несе. У полоні солодкого сну, Мільйонів прекрасних видінь, Я, немов в океані, тону І за вами ходжу, наче тінь. У полоні закоханих мрій, На жаль, я знов забуваю, Що Ваша посмішка - хміль, Жага, що мене поглинає. У полоні марних надій Кохаю і навіть ревную, У грудях знову цей біль: Я знову за вами сумую. _______________________________ 🍒 Входить до книги авторки «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2020-04-13 08:54:12
35
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Меліса
У полоні, у полоні! Ти завжди у полоні, Несказанних слів, змовчених ідей і мрій, Сльози крапотять на обвітрені долоні, Стікаючи тоненькою струйкою з-під вій!
Відповісти
2020-04-13 09:02:41
1
Nadine Tikhonovitch
Звичайно)
Відповісти
2020-04-13 13:52:39
Подобається
Інші вірші поета
Біоритми П'яні листи Що небо впаде... Зізнання
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1508
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3021