Полон солодких думок
Nadine Tikhonovitch
У полоні солодких думок І віршів, що наче з ванілі, Тону я, роблячи крок До хмар, ніжно що білі. У полоні надмірного щастя Відчуваю я рідне плече, Лечу і не можу я впасти, Бо хтось на крилах несе. У полоні солодкого сну, Мільйонів прекрасних видінь, Я, немов в океані, тону І за вами ходжу, наче тінь. У полоні закоханих мрій, На жаль, я знов забуваю, Що Ваша посмішка - хміль, Жага, що мене поглинає. У полоні марних надій Кохаю і навіть ревную, У грудях знову цей біль: Я знову за вами сумую. _______________________________ 🍒 Входить до книги авторки «Вишневий відблиск місяця» — https://www.surgebook.com/rogate666/book/vishneviy-vidblisk-misyacya
2020-04-13 08:54:12
35
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Меліса
У полоні, у полоні! Ти завжди у полоні, Несказанних слів, змовчених ідей і мрій, Сльози крапотять на обвітрені долоні, Стікаючи тоненькою струйкою з-під вій!
Відповісти
2020-04-13 09:02:41
1
Nadine Tikhonovitch
Звичайно)
Відповісти
2020-04-13 13:52:39
Подобається
Інші вірші поета
Сп'яніла пам'ять Фотокартка - спогад біди Як побачиш її — обійди, не кохай... Не хочу про минуле
Інші поети
Veilka
@Docthespacerock
marshall 1327
@marshall_1327
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4528
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2241