Що б не траплялось у світі

Nadine Tikhonovitch

Наші ночі руйнує війна — Хтось збожеволів на небі, І кажуть, що сила страшна Знищить усе на планеті. Сонце заплаче в зеніті Над руїною міст, але знай: Що б не траплялось у світі, З'явлюся я — тільки згадай. Літають ракети до міста, Уночі вибухають снаряди — Знай: якщо й ненавмисно, Там, стріляють де «Гради», Де помаранчеве небо, Де вбивають власноруч, Б'ють вороги неперервно — Будь-де, будь-коли я поруч. Одне неможливо змінити: Апокаліпсис хоч чи війна, Що б не траплялось у світі, Моя пісня до тебе луна. Я буду все рівно любити І це вважати за зброю — Що б не траплялось у світі, Знай, що я поруч з тобою.

2022-09-29 21:16:11

19

7

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (7)

Nadine Tikhonovitch

Дякую за прочитання!

Відповісти

2022-10-05 13:10:40

Подобається

Nadine Tikhonovitch

дякую

Відповісти

2022-10-06 21:43:33

Подобається

Оксана

Втретє чи вкотре перечитую цей вірш і не можу зупинитися! Катастрофи та втрати змушують усвідомлювати справжні цінності. І це так важливо, коли хтось з тобою поруч. Навіть далеко. За будь-яких обставин.

Відповісти

2022-10-08 11:38:26

1

Схожі вірші

Всі

Дозе с любовью))

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46

42

40

3262

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12149