Все мине...
Nadine Tikhonovitch
Все мине. Безперечно. Без боротьби. Десь о двадцять п'ятій годині доби. І я розлюблю. У восьмий день тижня, Як місяць на небі буде, мов вишня. Я більш не прийду і забуду тебе, Тоді, коли на дім Венера впаде. Планету затягне у чорну діру — Я більше в очі твої вже не пірну. Розлюблю. У сто перший рік сторіччя. Або пізнаю коли потайбіччя. Все мине. Не хвилюйся. Без боротьби. Десь о двадцять п'ятій годині доби... У тринадцятому місяці. Точно. В п'ятій порі року. Вже остаточно...
2023-01-06 09:54:11
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Такі чудові порівняння👍 як кажуть "на Миколи та й ніколи")
Відповісти
2023-01-06 18:31:43
1
Nadine Tikhonovitch
@Лео Лея Так) Дякую
Відповісти
2023-01-06 18:32:03
1
Інші вірші поета
Маленький привид з вишневим серцем Завітне кільце Знайте, що я у Вас вірю Коли закінчиться війна
Інші поети
LenaLee97
@LenaLee97
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2771
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1662