Все мине...
Nadine Tikhonovitch
Все мине. Безперечно. Без боротьби. Десь о двадцять п'ятій годині доби. І я розлюблю. У восьмий день тижня, Як місяць на небі буде, мов вишня. Я більш не прийду і забуду тебе, Тоді, коли на дім Венера впаде. Планету затягне у чорну діру — Я більше в очі твої вже не пірну. Розлюблю. У сто перший рік сторіччя. Або пізнаю коли потайбіччя. Все мине. Не хвилюйся. Без боротьби. Десь о двадцять п'ятій годині доби... У тринадцятому місяці. Точно. В п'ятій порі року. Вже остаточно...
2023-01-06 09:54:11
18
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Такі чудові порівняння👍 як кажуть "на Миколи та й ніколи")
Відповісти
2023-01-06 18:31:43
1
Nadine Tikhonovitch
@Лео Лея Так) Дякую
Відповісти
2023-01-06 18:32:03
1
Інші вірші поета
А можна після перемоги... Поранений звір Всупереч всьому Світ збожеволів
Інші поети
Abbas Ghallu
@MAbbasAliG
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16844
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2430