Вірші
Завтра
Крок за кроком йду я по дорозі,
Вогник свічки вказує мені шлях,
Та холодно неначе на морозі,
І все в якихось зарослях,
Відкрити очі я не в змозі,
Загубилась десь в своїх мислях,
Хочеться зупинитись на півдорозі,
Не відчути сльози на щоках,
І дослухатись свідомості,
Та все вертаюсь до прийдешніх тих роках,
Повертаю голову до часів я незабутніх,
Де було місце для розваг,
І прогулок тих вечірніх,
Та й мрії були не лише у снах,
З-за спиною місце спогадів яскравих,
Впереді усе в страшних тонах,
Там проблем множество всіляких,
І небо не усипане в зірках,
Та події літ давно забутих,
Треба згадувать з посмішкою на устах,
Там теж багато днів було похмурих,
І шлях проходив у гірських хребтах,
Багато в них було уроків мудрих,
Що все в твоїх руках,
Що нема поступків мáрних,
Що віра житиме в серцях,
А час плине мимоволі,
Треба підніматись, далі йти,
Набратися хоробрості,
Головне з дороги не зійти,
Візьму мудрості я крихту,
І хоробрості піщинку,
Щоб пройти долину тиху,
І вкінці побачити хмаринку,
3
0
251
Шахматы
Жизнь, как шахматная доска,
Каждый из нас фигура на ней,
И игра здесь отнюдь не легка,
Мысли об этом туманом развей,
Победы надежда уж очень хрупка,
Но разве она стоит этих смертей?
Неужели полк — цена короля?
И его жизнь важнее ферзей?
Но ошибка нас в туман загнала,
Правду разглядеть ты сумей,
Возможно цена и вправь немала,
Да стоит она зажённых свечей,
Фигура в оману нас вовлекла,
Пойми, что в жизни главней,
И маску сними догола,
Король — свет наших путей,
Теперь то смысл игра обрела?
Король — это будущее без цепей,
Но если тема за это зашла,
По ту сторону такие же жизни людей,
И пусть лучше будет ничья,
Чем звуки клинков и мечей.
3
0
265
Человек
Суждено ошибаться мне,
Падать, вставать и ещё и ещё,
Мои ошибки сняться мне во сне,
И кошмарами я истощён,
Стыдно смотреть на пройденный путь мне,
Ведь, кажется, я никогда не буду прощён,
Лжи и злости след оставлю,
Принесу невольно многим боль,
Слёзы близким предоставлю,
Жизни моей вдоль,
Но я лишь живу своей судьбой,
Вновь и вновь в жизни ошибаюсь,
Борюсь каждый день с самим собой,
Падаю, но всё чаще поднимаюсь,
Никогда не закончу свой бой,
Человек далеко я не святой,
Суждено мне заблуждаться,
И туман преодолевать густой,
Всю жизнь беспрерывно буду драться,
Стану друзьям путеводной звездой,
И прощения заслужить буду пытаться,
Ведь не хочу идти я по кривой.
2
0
261
Божевіль
Проблема тут в мені,
В моєму нікчемному житті,
Усе пройде, ніщо не вічне,
Кажуть то тут, то там усі,
Воно то й так, та що тут краще,
Мучити себе фальшивою посмішкою на лиці?
Чи прийняти все як є і плисти по холодній течії?
Хто зна, коли це все скінчиться,
Можливо завтра все мине,
А як кінець усьому лиш примариться?
І нестерпна біль мене поглине?
Знов і знов казать,
Усе пройде, ніщо не вічне?
Як мантру це промовлять?
Від страждань воно не спасе,
Та все лунатиме звідусіль,
Усе пройде, ніщо не вічне,
Буцімто хтось знає про яку говорить божевіль.
1
0
243
Роза
Ветки ломают жирные птицы,
Корм достается им без труда.
Жизнь их совсем без забот,
А я сижу у пруда,
Смотрю на небосвод — моя жизнь хороша,
Желание жить — вот, что ценнее всего,
Я розу дивную
Увидел нынче утром.
Подумал с грустью:
Как, наверное, она
Недолговечна!
1
0
212
Театр
Мы все актёры большого театра,
Каждый сам в праве избрать себе роль,
Мы все заложники жанра,
Тот, кому повезло наверх взбрёл,
Бедным стал, кто честен остался,
Казалось бы,
Смерть в театре, не ужасна,
Но никто не знает умершего судьбы,
Вы лишь видите его к жуткому причастного,
А не души его мольбы,
Никто не знает его настоящего,
А аплодисменты из зала звучат от слепых,
Никто не видит жизни за кулисами,
Да й кому она нужна?
Если переписана скандалистами,
Брехня уже освобождена.
2
0
252
Грешный
Шагая по мокрому асфальту,
Идём с тобой мы вместе, смотря на поднебесье,
Куда идём мне неизвестно,
Как люблю тебя, говорю своей невесте,
Поверь, в этом с тобой я честен,
Вечно бы стоял , или же пропал безвестен,
Даже там где никто мне не известен,
Лишь бы ты не была сейчас на моём месте,
Говорю я это вспоминая,
Пережитые моменты,
И хочу тебя украсть,
Но пишу я эти строфы, мечтая их проклясть,
Что случилось с любовью нашей?
Даже не знаю, что й сказать,
Ты всё любишь меня также,
И я горю тобой как прежде,
Но я не безгрешен,
Думал будеш жить в надежде,
Но похоже конец неизбежен
Бьюсь головой я о стену,
Спасти наши чувства в попытке,
И опять маску я одену,
И всем расскажу о легенде,
Что всё хорошо, что нет преград,
Но как бы тут не сбрендить,
Когда я возле ада врат
2
0
217
Гармонія
От би час зупинити, замість рутини,
В чудесний світ хоч на хвилину зірватись,
Кожен куточок світу побачити,
Усе життя блукати лісами, горами, гаями,
Усі почуття таємного світу розбудити,
З нестерпною біллю накінець попрощатись,
І хмари пухнасті щодня споглядати,
Щоб небо безкрає, зірками усипане,
Дахом завжди для мене було,
І моря буйного шум неспокійний,
Співав мені свою колискову,
А душа трепетна, спокійна,
Дихала з природою в унісон.
1
0
202
Вказівник
Шкода, що нема вказівника,
Маленької таблички з правилами,
Де писало б, як грати нам в життя,
Де було б ясно, що є що,
Де починається і закінчується добро,
І як уникнути поганого,
Дрібними буквами писалось би,
Як жити нам без смутку і жалю,
Без проблем і невирішених завдань,
Щоб ходили ми по всій землі,
Дарували сміх навкруги усім.
Шкода, що книги в нас нема,
В якій було б усе,
Відповіді на вічні запитання,
І могли б ми прочитати,
Де шукати щастя, і чи є взагалі воно,
Щоб не приходилось ховати сльози,
А з усмішкою на лиці йти вперед,
Дорогою, висіченою нам долею,
Без страху і жалю вибір свій робити,
Щоб точно знав, що хочеш від життя,
І як своєї мрії досягнути,
Щоб сенс життя шукати не приходилось,
Адже от він! Прям переді мною,
Акуратними буквами написаний,
Чекає, коли його прочтуть.
1
0
196
Раби єства
Жаль, неймовірно жаль мені,
Розуміти, що нічого вже не вдіяти,
Ніщо вже не зробити правильно,
З дороги обраної не звернути,
Бо нічого не допоможе,
Як би не старався ти,
Ми вибрали свій шлях,
Прекрасну стежку в нікуди,
Гарний міраж з'їдає переляк,
Продовжуємо бездумно йти,
Іллюзією вдосталь нагодовані,
Єства свого безнадійні раби,
Дýрні майбутнього позбавлені,
Останній псевдорозумний вид землі,
Стільки можливостей ми мали,
Скільки всього могли зробити,
В нас було безліч шансів,
Та всіх їх ми проспали,
Втрачаєм все прямо на очах,
Нищим, що нам не належить,
Відірвись від екрану телефону,
По сторонам ти подивись,
Та спитай себе без сумніву,
Варті ми щасливого майбутнього?
2
0
184
Жарти долі
Кожен день питаю я себе,
Чому в життя жарти несмішні?
Чому чую немилість я небес?
І лунають звідусіль новини страшні?
Коли вже сміх лунатиме,
Не десь далеко вгорі,
А мене оберігатиме?
Коли вже доля зорі,
Разом зі мною споглядатиме?
І не буде розбивати ліхтарі?
Коли я зрозумію її гумор?
І сама сміятимусь у відповідь?
Коли вже закінчиться мінор?
І почнеться розповідь,
Сповнена яскравих іскор?
1
0
176
