Завтра

rosbyta_chasha

Крок за кроком йду я по дорозі, Вогник свічки вказує мені шлях, Та холодно неначе на морозі, І все в якихось зарослях, Відкрити очі я не в змозі, Загубилась десь в своїх мислях, Хочеться зупинитись на півдорозі, Не відчути сльози на щоках, І дослухатись свідомості, Та все вертаюсь до прийдешніх тих роках, Повертаю голову до часів я незабутніх, Де було місце для розваг, І прогулок тих вечірніх, Та й мрії були не лише у снах, З-за спиною місце спогадів яскравих, Впереді усе в страшних тонах, Там проблем множество всіляких, І небо не усипане в зірках, Та події літ давно забутих, Треба згадувать з посмішкою на устах, Там теж багато днів було похмурих, І шлях проходив у гірських хребтах, Багато в них було уроків мудрих, Що все в твоїх руках, Що нема поступків мáрних, Що віра житиме в серцях, А час плине мимоволі, Треба підніматись, далі йти, Набратися хоробрості, Головне з дороги не зійти, Візьму мудрості я крихту, І хоробрості піщинку, Щоб пройти долину тиху, І вкінці побачити хмаринку,

2021-06-25 19:09:42

3

0

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

103

15

15687

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11243