Шахматы
Жизнь, как шахматная доска, Каждый из нас фигура на ней, И игра здесь отнюдь не легка, Мысли об этом туманом развей, Победы надежда уж очень хрупка, Но разве она стоит этих смертей? Неужели полк — цена короля? И его жизнь важнее ферзей? Но ошибка нас в туман загнала, Правду разглядеть ты сумей, Возможно цена и вправь немала, Да стоит она зажённых свечей, Фигура в оману нас вовлекла, Пойми, что в жизни главней, И маску сними догола, Король — свет наших путей, Теперь то смысл игра обрела? Король — это будущее без цепей, Но если тема за это зашла, По ту сторону такие же жизни людей, И пусть лучше будет ничья, Чем звуки клинков и мечей.
2021-06-24 21:29:52
3
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3941
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11446