LOVE THROUGH THE AGES
Як тільки заспівають перші півні,
ти відійдеш, мов мариво, мов літній сон.
А опівночі прийдеш і вклонишся, мов королівні,
і серця знов заб'ються в унісон...
Ти моя мрія, забута і загублена в століттях,
солодкий біль, несказані слова, печаль.
Не перестане рана ця боліти,
бо душа покрилась в траурну вуаль...
І я сумую... Не живу, існую,
бо голос твій у снах відрадний чую,
і сам-на-сам, з "тобою" я жартую,
в думках твій образ знову поцілую...
А наяву... О, ні, тебе нема давно!
Вже триста літ минуло після смерті.
Від гіркоти і туги п'ю терпке вино,
кохання наше постане на мольберті...
І маю ще надію, що знову будем разом,
поєднані блаженством у нашому Едемі.
Проте коли опівніч настає щоразу,
з тобою вкотре в снах оживемо...
2022-10-27 09:53:33
0
0