Помста

Рутенія

Мої крила згоріли в огні, темрява кричить у мені. Не згадаю, коли знала спокій. Хто на мене наслав ці вроки? Не знайду шлях додому. Не покаюся. З останніх сил ще тримаюся. На грані божевілля, та ще опираюсь. Ні! Обставинам не зламаюсь! Крила почорніли. Я збідніла. Сажа вкрила білосніжне тіло. Я вслід тобі прокричу: помри! Іди ж від мене, іди! Згинь, примаро! Згинь, старухо! Вельзевул дзижчить над вухом... Я, мов проклятий диявол, теж порушила всі правила. Крила білосніжні стали прахом. А життя одним лиш жахом. Я прийду вночі до тебе, відьмо! І назад все візьму! Тричі проклята будеш. Пропадеш! Ключ. Замок. Амінь!

2023-04-10 22:20:42

Інші вірші поета

Будь проклята, московіє! Розлука Голубка душа ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ЯНГОЛА

Інші поети

Virtoria

@Victoria_Sandulenko

Mrs Monica L

@MrsMonica

Alis Tulupa

@alis_tulupa

Схожі вірші

Всі

ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ

А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.

9072

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1799