.
Пустелею встелений шлях в нікуди.
Доровказу немає: куди мені йти?
Вітром гонима, а чи людьми?
Світла не видно; я не хочу пітьми!
Стомилась мовчати про свою печаль.
Хоч серце стає холодним, мов сталь.
І розум втрачаю, бо зневірилась жити.
Фіналу не видно; я не хочу любити!
Кинула виклик самісінькій Долі.
Знайомі стежини протоптала до болю.
Проте не вернула того, що бажала.
Минуле не вернеш, скільки б не ридала!
2023-02-24 23:28:37
4
0