.
Рутенія
Пустелею встелений шлях в нікуди. Доровказу немає: куди мені йти? Вітром гонима, а чи людьми? Світла не видно; я не хочу пітьми! Стомилась мовчати про свою печаль. Хоч серце стає холодним, мов сталь. І розум втрачаю, бо зневірилась жити. Фіналу не видно; я не хочу любити! Кинула виклик самісінькій Долі. Знайомі стежини протоптала до болю. Проте не вернула того, що бажала. Минуле не вернеш, скільки б не ридала!
2023-02-24 23:28:37
4
0
Інші вірші поета
Клеопатра 4:30 Будь проклята, московіє! ЄВА І ЛІЛІТ
Інші поети
Ledi_Alina03
@Ledi_Alina03
mikami
@mikami
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3078
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16928