ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ЯНГОЛА
Рутенія
Янгол, що зрікся своєї родини — вигнанцем став! Він в непокорі не схилив спину — покарання дістав: геть із Раю, ти більше не наш, ти ганьба цього Роду. Янгол дивився на небо: невже це свобода? Він не хотів жити в системі, яка подавляла бажання. Він же хотів розуміння та вірність, і навіть кохання! Проте по Закону Небес Янголам це заборонено. Довгий час сподівання в душі долинали відгомоном. Ні, він не примкнув до брата свого Люцифера у пеклі. Янгол не хотів, щоб крила його померкли. Та падати все ж довелось із високих Небес. Більше не бачити йому світлих чудес. Янгол, що вигнанцем став, бо хотів, щоб любили. Не шкодував, що опинився біля людини. Він добровільно крила зірвав та спалив. Янгол-вигнанець земний вік прожив. Чи шкодував за польотом поміж хмар? Так, можливо. Та він не хотів хилити у рабстві системи спину. Янгол пізнав на землі грішне кохання. Янгол пізнав, що таке біль та страждання... Проміняв свою славу й безсмерття, та не шкодував. Янгол ночами свій погляд на Небо підіймав. До нього приходив Диявол, щоб спитати, як справи. Ні, він не спокушав, йому було цікаво, як же це Янгол зрадив братів і вибрав людей, цих непримітних і слабких, а й часто зрадливих тіней... Розмова братів при світлі свічок наганяла журбу. Повідав Янгол-вигнанець долю свою. Сатана не міг втямити, за що така жертва. Адже Янгол втратив все. Тепер же він смертний! Для нього всі ці люди — експеримент Бога. Люцифер обрав власну дорогу. А Янгол-вигнанець не хотів помсти, ні битви. Він стомився цієї небесної гонитви. Земне життя йому здалось спасінням, Янгол отримав прозріння. І не шкодує про своє падіння. Проростає справ його добрих насіння! На світанку темний брат його зник, сховавши в пітьмі свій лик. А старець на ложі лежав, останні дні свої доживав. Єдину пір'їнку з власних крил тримав. Янгол-вигнанець помирав... Та про вибір свій не шкодував. Він за свою волю найдорожче віддав. На світанку Бог його дух забрав...
2022-12-12 13:23:56
2
0
Інші вірші поета
Загублена в часі Чорнобиль LOVE THROUGH THE AGES Не будуть, благаю, зі сну
Інші поети
Prosvet
@Prosvet
Схожі вірші
Всі
Emotions/эмоции
shadowlinxxx morgan
ENGLISH;I am happy, when the sun shines bright and your smile is genuine.I am sad,when the rain pours down and your eyes flood with tears.I am angry,when you lie and are selfish.I am jelous,when you spend your time with everyone but me.I am excited,when I know I have a day ahead with only you.I am worried,when your promises are slipping away from my reach.I am heartbroken,when you prove to me I will forever be alone.I am scared,when my nightmares turn into a reality.I am lonely,when you walk away for good.I am so damaged,when you break my heart over and over again.. I am tired,when I feel all these emotions at once.I feel so alone,that I'm starting to like it that way.I feel too many emotions,and that's what makes me human.I feel things,and that is something I'm not capable of stopping.I am not going to hide away my emotions,because without them I mean nothing,with out them I am nothing. Lillian *Sorry about errors* RUSSIAN; Фамили счастлив, когда ярко светит солнце и "твоя улыбка искренняя". Мне грустно, когда льет дождь, а твои глаза наполняются слезами. Я злюсь, когда ты лжешь и эгоистичен. Я болею, когда ты проводишь время со всеми, кроме меня. Я взволнован, когда я знаю, что у меня впереди только один день. Я волнуюсь, когда твои обещания ускользают от моей досягаемости. Я с разбитым сердцем, когда ты Докажи мне, что я навсегда останусь один. Мне страшно, когда мои кошмары превращаются в реальность. Я одинок, когда ты уходишь навсегда. Я так поврежден, когда ты разбиваешь мне сердце снова и снова .. Я устал , когда я чувствую все эти эмоции одновременно. Я чувствую себя настолько одиноким, что мне это начинает нравиться. Я чувствую многие эмоции, и это то, что делает меня человеком. Я чувствую вещи, и это то, что я Я не собираюсь прятать свои эмоции, потому что без них я ничего не значу. Лилиан и моя дорогая подруга Фиалка Я скучаю по ультрафиолету LILLIAN xx
47
20
4539
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1711