ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ЯНГОЛА
Янгол, що зрікся своєї родини — вигнанцем став! Він в непокорі не схилив спину — покарання дістав: геть із Раю, ти більше не наш, ти ганьба цього Роду. Янгол дивився на небо: невже це свобода? Він не хотів жити в системі, яка подавляла бажання. Він же хотів розуміння та вірність, і навіть кохання! Проте по Закону Небес Янголам це заборонено. Довгий час сподівання в душі долинали відгомоном. Ні, він не примкнув до брата свого Люцифера у пеклі. Янгол не хотів, щоб крила його померкли. Та падати все ж довелось із високих Небес. Більше не бачити йому світлих чудес. Янгол, що вигнанцем став, бо хотів, щоб любили. Не шкодував, що опинився біля людини. Він добровільно крила зірвав та спалив. Янгол-вигнанець земний вік прожив. Чи шкодував за польотом поміж хмар? Так, можливо. Та він не хотів хилити у рабстві системи спину. Янгол пізнав на землі грішне кохання. Янгол пізнав, що таке біль та страждання... Проміняв свою славу й безсмерття, та не шкодував. Янгол ночами свій погляд на Небо підіймав. До нього приходив Диявол, щоб спитати, як справи. Ні, він не спокушав, йому було цікаво, як же це Янгол зрадив братів і вибрав людей, цих непримітних і слабких, а й часто зрадливих тіней... Розмова братів при світлі свічок наганяла журбу. Повідав Янгол-вигнанець долю свою. Сатана не міг втямити, за що така жертва. Адже Янгол втратив все. Тепер же він смертний! Для нього всі ці люди — експеримент Бога. Люцифер обрав власну дорогу. А Янгол-вигнанець не хотів помсти, ні битви. Він стомився цієї небесної гонитви. Земне життя йому здалось спасінням, Янгол отримав прозріння. І не шкодує про своє падіння. Проростає справ його добрих насіння! На світанку темний брат його зник, сховавши в пітьмі свій лик. А старець на ложі лежав, останні дні свої доживав. Єдину пір'їнку з власних крил тримав. Янгол-вигнанець помирав... Та про вибір свій не шкодував. Він за свою волю найдорожче віддав. На світанку Бог його дух забрав...
2022-12-12 13:23:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12309
Дозе с любовью))
Прошу не уходи , Ты луч ,что красит день всех Как тяжело так просто отпустить , Твой свет от шоколад творений Ты весела всегда ,поддержишь если грустно Всем здесь стала важна И в тоже время согреешь теплотою гнусно На аве так няшна с котейками мимишна , С улыбкою ясна й не будет так прывична ! Мне грустно без тебя , хорошая зайчуга !! Я ж буду так скучать за твоими стишками , Что даришь всем сполна С любовью й ораматом тепловой ласки :) Оть доброты твоей Сб стал радостью излучен :) Ведь многим принесла Частичку доброты с улыбочкой уюта лучик 🌹 (( 🍫✨🌹💕)) P.s: Посвященно Дозе с любовью от Морки 💕🍫))) ( Одна и единственная на Сб Шоко-котейка ,что поднимает настроение другим своим позитивным настроением 🍫💕)) https://www.surgebook.com/alievaelmira/blog/ejk3a46
42
40
3313