ЗЕМНЕ ЖИТТЯ ЯНГОЛА
Янгол, що зрікся своєї родини — вигнанцем став! Він в непокорі не схилив спину — покарання дістав: геть із Раю, ти більше не наш, ти ганьба цього Роду. Янгол дивився на небо: невже це свобода? Він не хотів жити в системі, яка подавляла бажання. Він же хотів розуміння та вірність, і навіть кохання! Проте по Закону Небес Янголам це заборонено. Довгий час сподівання в душі долинали відгомоном. Ні, він не примкнув до брата свого Люцифера у пеклі. Янгол не хотів, щоб крила його померкли. Та падати все ж довелось із високих Небес. Більше не бачити йому світлих чудес. Янгол, що вигнанцем став, бо хотів, щоб любили. Не шкодував, що опинився біля людини. Він добровільно крила зірвав та спалив. Янгол-вигнанець земний вік прожив. Чи шкодував за польотом поміж хмар? Так, можливо. Та він не хотів хилити у рабстві системи спину. Янгол пізнав на землі грішне кохання. Янгол пізнав, що таке біль та страждання... Проміняв свою славу й безсмерття, та не шкодував. Янгол ночами свій погляд на Небо підіймав. До нього приходив Диявол, щоб спитати, як справи. Ні, він не спокушав, йому було цікаво, як же це Янгол зрадив братів і вибрав людей, цих непримітних і слабких, а й часто зрадливих тіней... Розмова братів при світлі свічок наганяла журбу. Повідав Янгол-вигнанець долю свою. Сатана не міг втямити, за що така жертва. Адже Янгол втратив все. Тепер же він смертний! Для нього всі ці люди — експеримент Бога. Люцифер обрав власну дорогу. А Янгол-вигнанець не хотів помсти, ні битви. Він стомився цієї небесної гонитви. Земне життя йому здалось спасінням, Янгол отримав прозріння. І не шкодує про своє падіння. Проростає справ його добрих насіння! На світанку темний брат його зник, сховавши в пітьмі свій лик. А старець на ложі лежав, останні дні свої доживав. Єдину пір'їнку з власних крил тримав. Янгол-вигнанець помирав... Та про вибір свій не шкодував. Він за свою волю найдорожче віддав. На світанку Бог його дух забрав...
2022-12-12 13:23:56
2
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5546
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
3723