Життя мавки
Я лісовою мавкою була на сторінках історії минулого життя, яке так рано річка Смоляна взяла. Я утекла, аби втопитись, з-під вінця! Щоночі сняться сни, в яких витаю духом поміж дерев, високих й мовчазних. А народившись в цім житті, сказала й повитуха, що маю родимку, напевно я із "тих", кого бояться й зневажають люди, бо між світами завжди вони блукають. А мавчиній душі спокою й поготів не буде! Я досі чую, як сестри у лісах мене гукають... Колись я була мавкою. Лісною дівою. Обравши смерть, ніж все життя з немилим. Не розлучалась ні на мить з своєю лірою, сумних пісень співала птицям сизокрилим. А потім якось... У ліс прийшов монах, мене зустрів, та не зомлів од страху. Перед моїми чарами тримався на ногах, не відступив зі шляху! Я дивувалась, бо не боявся нас. І навіть дикі звірі, здавалося, його минали. Здійнявся вихор перед ним ураз, проте молитва ченця оберігала... А я принишкла, підглядаючи за ним, коли він їв, молився й ночував. Був мені він не страшним і не чужим. Одного разу хлібом почастував. І я згадала все земне життя, яке колись на смерть у Мари проміняла. До мене повернулось каяття. За ним молитву стиха повторяла... Так завершилося моє нещасне існування, лиш тільки в снах приходить одкровення. Чи це моє життя, далебі, останнє? Я відчуваю запах хвої у легенях...
2022-12-07 07:41:12
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Вірш чудовий. Рядки чарують.
Відповісти
2022-12-07 07:43:54
1
Рутенія
Відповісти
2022-12-07 07:45:09
1
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1485
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1645