Екзистенція
Не знаю чому, але знаю напевно, Що сьогоднішній день буде провальний. І спокій отримаю лиш коли стане темно Важко усвідомити, як цей світ може бути реальний... І я лишаю все як будувала... Знову тікаю З надією почати біля нових чистих стін Та десь усередині відчуваю, Що буду розчарована біля нових руїн. Думки не перетворюються у слова Вони стають важким туманом наді мною. Слідом летять куди би не пішла Стаючи перед всім густою млою. Життя, мета, думки і люди... Маленька точка я, яка не знає що робити. І вибір, усвідомлення повсюди І страшно так у світі жити. Я є. Живу і дихаю. Існую. Йде боротьба добра і зла постійна. Наповнюю життя, чи час марную І хочу вірити, що вільна.
2023-06-05 22:40:29
7
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4826
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10302