Соціофобія

Sahlo Folina

Страх дихає в обличчя, біль у тілі І ріжуть поглядами чужі очі, в кишенях ховаються долоні спітнілі, Малюють новий світ глибокі ночі. Трясуться ноги, нудить і бʼє вітер так страшно тут, а пекло - це є інші* Хочу змінити щось, тому творю із літер В пустій кімнаті, створеній із тиші. Жити потрібно дивлячись вперед Для розуміння ж необхідно озиратися назад** Та оживає часто небажаний захований скелет, Тече забутих спогадів болючий град. «Я тебе зрадила», і «я тебе». Таке життя. Інстинкт для виживання часто прогресує Хоч так багато того, що любимо - дрантя, Чомусь воно майбутнє нам будує. Лицеміром не бути та тяжко бути собою Перед обличчям стоять кроки невдалі І буває так добре спокійно порою Та все ж мучать думки: а що далі? *Жан Поль Сартр ** Серен Кʼєркегор

2023-08-15 08:49:22

2

0

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

49

1

14354

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11513