Напевно, так зійшлися зорі...
Сандрін Iрріель
Напевно, так зійшлися зорі, Що я не знаю де маяк, В очей глибинах неозорих Шукати марно точний знак... Напевно, води заглибокі, Щоб у них правду віднайти... В них – моя буря і мій спокій, Від них йдуть обертом світи! Рук твóїх доторк. Випадково? Хай навіть так... Лиш тільки знай: В мені ти шторм розбурхав знову, І хвилі перейшли за край... До тебе всім єством я лину, Ти ж прагнеш хвилі оминуть... Навіщо будиш ці глибини, Як в них боїшся потонуть?
2024-01-19 23:47:37
6
0
Інші вірші поета
Згубне кохання Та, що співає у терені Не замовкай,ще трошки поспівай! Жіноче серце
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Julia K
@yy_mistress
Схожі вірші
Всі
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1932
Шукати святе в почуттях
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4392