Жіноче серце
Сандрін Iрріель
Хіба існує щось на цьому світі Більш непокірне за жіночії серця? Жіноче серце (навіть і розбите), Завжди уперто йтиме до кінця... Воно не знає перепон і правил, Один закон у нього – то любов. Бере собі лиш обирати право, Без розуму суворих настанов... Не думає воно, а просто знає І прагне крил, щоб високо летіть, Без дозволу, без виміру кохає, Вогнем горіти хоче, а не тліть...
2023-10-22 05:55:38
11
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Сандрін Iрріель
@Lexa T Kuro спасибі🥰🥰🌹
Відповісти
2023-10-23 11:29:58
1
Лео Лея
Супер👍💖
Відповісти
2024-06-24 03:11:43
1
Сандрін Iрріель
@Лео Лея дякую 🥰
Відповісти
2024-06-24 04:00:27
1
Інші вірші поета
Зіграй мені мелодію любові... Ми навіть і не розмовляли... --- Вручив мені ти цінний подарунок
Інші поети
Polina Nacahara
@Polina_Nacahara
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1486
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1471