Я відпускати не навчилась зовсім...
Я відпускати не навчилась зовсім.
Слова – брехня, думки – туман вагань.
Нічому не навчила серце осінь,
І бродить тиша між моїх зізнань...
Ти – вічний мешканець у залах серця,
Ти – невмируща сутність почуття.
А серце б'ється, б'ється, б'ється, б'ється!
Воно ще знає що таке життя...
Життя ж – не вражень нових аромати,
І навіть не потоки чистих мрій...
Воно – у вмінні просто віддавати,
Не взяв, віддав лиш – і тому радій!
Моє ж бо серце надто безнадійне –
Не може не віддать тобі себе...
Це так абсурдно – я тобі лиш вірна,
Це так банально – я люблю тебе.
2025-02-11 00:44:20
5
2