Я відпускати не навчилась зовсім...
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
Я відпускати не навчилась зовсім. Слова – брехня, думки – туман вагань. Нічому не навчила серце осінь, І бродить тиша між моїх зізнань... Ти – вічний мешканець у залах серця, Ти – невмируща сутність почуття. А серце б'ється, б'ється, б'ється, б'ється! Воно ще знає що таке життя... Життя ж – не вражень нових аромати, І навіть не потоки чистих мрій... Воно – у вмінні просто віддавати, Не взяв, віддав лиш – і тому радій! Моє ж бо серце надто безнадійне – Не може не віддать тобі себе... Це так абсурдно – я тобі лиш вірна, Це так банально – я люблю тебе.
2025-02-11 00:44:20
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Лео Лея
Нарешті хтось знову тут пише вірші, Так щиро, так ніжно - для серця й душі... Приємно читати💖
Відповісти
2025-02-11 13:43:00
2
Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)
@Лео Лея щиро дякую за увагу до моєї творчості ❤️🥰
Відповісти
2025-02-11 14:48:53
1
Інші вірші поета
Ти наче сонце, що осяяло мій день... ... Трохи більше ніж сто кілометрів... Та, що співає у терені
Інші поети
사구 호랑이
@dinka_didi
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1880
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899