Я відпускати не навчилась зовсім...

Я відпускати не навчилась зовсім. Слова – брехня, думки – туман вагань. Нічому не навчила серце осінь, І бродить тиша між моїх зізнань... Ти – вічний мешканець у залах серця, Ти – невмируща сутність почуття. А серце б'ється, б'ється, б'ється, б'ється! Воно ще знає що таке життя... Життя ж – не вражень нових аромати, І навіть не потоки чистих мрій... Воно – у вмінні просто віддавати, Не взяв, віддав лиш – і тому радій! Моє ж бо серце надто безнадійне – Не може не віддать тобі себе... Це так абсурдно – я тобі лиш вірна, Це так банально – я люблю тебе.

2025-02-11 00:44:20

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Нарешті хтось знову тут пише вірші, Так щиро, так ніжно - для серця й душі... Приємно читати💖

Відповісти

2025-02-11 13:43:00

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Лео Лея щиро дякую за увагу до моєї творчості ❤️🥰

Відповісти

2025-02-11 14:48:53

Інші вірші поета

Океан Душа моя, задивлена на тебе Кожен рух мого серцебиття Я люблю без "але" і "тому що"

Інші поети

Maee

@Maee

Zeen

@Blue_Bliss

Сніжинка

@Snowflake_UPM

Схожі вірші

Всі

Тишина ночного неба

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот

4023

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13494