Океан

У твóї очі страшно зазирати, В них всесвіт загубив свою межу... А я – дивачка... Бо посміла покохати, І тéбе потай в серці бережу. Говорять, дивний ти безмежно І оминають мовчки глибину... А я – дивачка... Зовсім вже необережна – Не повз я пропливаю, а тону... І байдуже, що води заглибокі, І те, що ти – далекий мов зоря... Ти – шторму хвилі... Ти і штилю ніжний спокій. Ти – океан. Ти глибший за моря.

2024-04-08 21:42:10

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Лео Лея

Чудове порівняння 👍

Відповісти

2024-06-24 03:09:54

Сандрін Iрріель (Олександра Мрійна)

@Лео Лея ❤️

Відповісти

2024-06-24 04:00:10

Інші вірші поета

Колись під пісню грому й блискавиць... Якби ж могла! Квітне сад за дверцятами серця... Сад скам'янілої душі

Інші поети

Kurt Mattson

@kurtmattson

Роман Мандзій

@roman_mandziy

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2833

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

2799