Голос осені

Оксана Галицька

Я чую шурхіт листя під ногами. Воно ковзає, порушуючи спокій лісу. Я ловлю звуки якогось годинника. Він розриває мої барабанні перетинки. Я відчуваю як груди обпікає спокій. Він відбивається мелодією листя. Я хочу залишитися тут назавжди. Щоб померти в обіймах вітру.

2018-09-28 15:43:28

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Стефанія

Вау😍

Відповісти

2018-09-28 15:51:11

Оксана Галицька

@Стефанія 😊

Відповісти

2018-09-28 15:51:34

Подобається

Інші вірші поета

Я чую відлуння твоїх голосів Без назви Я буду з тобою вічно, Осінь Я була вбита в п'ятницю

Інші поети

Story Scribe

@StoryScribe

Сергій Яремчук

@sergey_yaremchuk28

Діана

@RusalDi

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1616

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

1477