Догори дриґом
А ти говориш шепотом доріг.
Крокуєш спокоєм асфальтних перонів.
Коли на Землю випаде той перший сніг,
Я буду в обіймах залізничних вагонів.
Ти спробуй перевернути світ догори дриґом,
Зануритись у підземні агонії,
Та я буду схована в кутку під столом.
Зігріваючись в склепіннях меланхолії.
Можливо у тебе все таки вийде перевернути світ догори дриґом,
І потрапити на чаювання до Мефістотеля.
Але час буде вже втрачено...
Загублено в рядках не існуючої симфонії.
І його не поверне ні пекло, ні Мефістотель. І навіть світ, перевернутий догори дриґом.
Тому замовкни. Або ж розчинись у володіннях цього самого Мефістотеля.
....А я залишусь сидіти під столом, граючи в покер зі Смертю.
Усе в тому ж залізничному вагоні...
2019-10-08 18:00:15
8
1