Догори дриґом

Оксана Галицька

А ти говориш шепотом доріг. Крокуєш спокоєм асфальтних перонів. Коли на Землю випаде той перший сніг, Я буду в обіймах залізничних вагонів. Ти спробуй перевернути світ догори дриґом, Зануритись у підземні агонії, Та я буду схована в кутку під столом. Зігріваючись в склепіннях меланхолії. Можливо у тебе все таки вийде перевернути світ догори дриґом, І потрапити на чаювання до Мефістотеля. Але час буде вже втрачено... Загублено в рядках не існуючої симфонії. І його не поверне ні пекло, ні Мефістотель. І навіть світ, перевернутий догори дриґом. Тому замовкни. Або ж розчинись у володіннях цього самого Мефістотеля. ....А я залишусь сидіти під столом, граючи в покер зі Смертю. Усе в тому ж залізничному вагоні...

2019-10-08 18:00:15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Стефанія

Вау, я і не знала, що в тебе є такі вірші

Відповісти

2019-10-09 17:31:04

Інші вірші поета

Без назви Я була вбита в п'ятницю Я буду з тобою вічно, Осінь Голос осені

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Alonar

@Alonar

Mennah Mostafa

@mennahhxx

Схожі вірші

Всі

Why?

Лунная Лапа

I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?

9527

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

7107