Я чую відлуння твоїх голосів
Оксана Галицька
Я чую відлуння твоїх голосів. Зневажливих... тихих... безсилих... Вони розливаються потягом слів, які мені зв'язують крила. Вони заливають зневагою нот, Бояться німілих печалей. Заплутавшись біллю забутих пустот, Врізаються в серце кинжалом. Вогнями розбризкую хвилі сумні. Занурюють в пошесті ночі, Прострілюють наскрізь думки голосні, І кидають... тихо зриваючи очі...
2018-09-26 17:41:52
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Оксана Галицька
@Стефанія дякую) 😊😘
Відповісти
2018-09-27 08:21:21
Подобається
Валерія Долінос
Це чудово! Шик))) наче проспівала
Відповісти
2019-01-08 17:23:21
1
Оксана Галицька
@Валерія Долінос дякую) мені дуже приємно
Відповісти
2019-01-08 18:15:44
1
Інші вірші поета
Догори дриґом Я була вбита в п'ятницю Тобі Голос осені
Інші поети
Yash Kapoor
@ykapoor
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4174
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3020