Я чую відлуння твоїх голосів
Оксана Галицька
Я чую відлуння твоїх голосів. Зневажливих... тихих... безсилих... Вони розливаються потягом слів, які мені зв'язують крила. Вони заливають зневагою нот, Бояться німілих печалей. Заплутавшись біллю забутих пустот, Врізаються в серце кинжалом. Вогнями розбризкую хвилі сумні. Занурюють в пошесті ночі, Прострілюють наскрізь думки голосні, І кидають... тихо зриваючи очі...
2018-09-26 17:41:52
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Оксана Галицька
@Стефанія дякую) 😊😘
Відповісти
2018-09-27 08:21:21
Подобається
Валерія Долінос
Це чудово! Шик))) наче проспівала
Відповісти
2019-01-08 17:23:21
1
Оксана Галицька
@Валерія Долінос дякую) мені дуже приємно
Відповісти
2019-01-08 18:15:44
1
Інші вірші поета
Месники Без назви Я була вбита в п'ятницю Тобі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2201
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2003