Hamlet/деревушка
shadowlinxxx morgan
The pain of his father's death,Will haunt him.Hebenon,was the sip of death.Blood was shed,as the act of revenge was murderous.As he looses his mind,he plans to kill the new king.Blood on hamlets hands,Will forever remain stained.Wine,was the plan to kill thy hamlet.Gertrude drank from the deadly wine,and was deceased.The death of Claudius,was well deserved.Victory was served,but many souls were taken. Lillian xx "Listen to many,speak to few"
2020-05-16 10:29:06
44
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
STELLA RAYMOND
I had this story in my previous year's second term.....😂😂😂..... i really liked Ophelia and Hamlet's heroic nature....
Відповісти
2020-05-17 06:53:21
3
POET UNKNOWN
@shadowlinxxx morgan welcome 😊
Відповісти
2020-05-17 07:53:51
2
shadowlinxxx morgan
@STELLA RAYMOND Yes it was interesting indeed😅
Відповісти
2020-05-23 15:56:26
2
Інші вірші поета
I loved her Fell in love p.2 Our... The moon beneath the stars
Інші поети
GRAFO
@grafo
Nashi
@nourashii
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6285
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12171